Закон о защите прав частных предпринимателей

[gns_ua]

глава 1. право на сбыт.

1. Каждый предприниматель имеет право на сбыт своей продукции.

2. Отказ в приобретении продукции частного предпринимателя должен быть обоснован покупателем. Необоснованный отказ преследуется по закону.

3. Запрещена любая дискриминация при выборе поставщика-частного предпринимателя.

4. Прекращение закупок продукции частного предпринимателя должно быть обосновано. Основаниями могут быть только низкое качество продукции или длительное несоблюдение частным предпринимателем согласованного графика поставок.

5. При одностороннем прекращении закупок, покупатель обязан выплатить частному предпринимателю компенсацию в размере 3 среднемесячных сумм закупок.

Глава 2. Право на отпуск

1. Частный предприниматель имеет право на ежегодный отпуск длительностью 24 календарных дня. Покупатель обязан оплатить частному предпринимателю период отпуска в размере средней суммы закупок за такой же период.

2. Во время отпуска частного предпринимателя, допускается временное приобретение продукции других частных предпринимателей только если это необходимо для производственного процесса покупателя.

Глава 3. Право на забастовку

1. Частный предприниматель имеет право на забастовку, т.е. прекращение поставок до выполнения покупателем требований частного предпринимателя. Во время забастовки запрещается разрыв контракта и закупка продукции другого частного предпринимателя.

2. Если производственный процесс покупателя требует постоянных поставок, частный предприниматель не имеет права на забастовку (перечень категорий частных предпринимателей, не имеющих права на забастовку, см. в Приложении 1).

Глава 4. Заключение договоров.

1. Частный предприниматель и покупатель могут заключить разовую сделку либо длительный контракт. Контракт считается заключенным автоматически при фактическом наличии постоянных поставок продукции в течении двух месяцев.

2. Условия контракта, противоречащие настоящему закону, считаются недействительными.

Глава 5. Временная нетрудоспособность.

1. При временной нетрудоспособности частного предпринимателя по состоянию здоровья, покупатель обязан оплатить все дни временной нетрудоспособности по среднедневной сумме закупок.

Ну и так далее.

Comments

[verhoveen.livejournal.com]

Все правильно написав. Але базова проблема на сьогодні полягає в тому, що людству не потрібно стільки телевізорів, автівок і т.і. Тобто - пропозиція випереджає попит. Звісно, що я не прихильник економічної планової політики СРСР, але то вже приймає якісь уродськи форми. Заради можливості отримати зайвих 200 пікселів ми готові змінити весь величезний парк ТіВі. Я вже мовчу про те, що потрібно в перспективі переобладнати повністю всю ланку телевиробництва. Ну то таке, я насправді веду до того, що ресурси обмежені - раз, їх видобича й переробка завдає шкоди матінці-Землі - два, і дуже скоро найбільш за все будуть цінуватися - вода, їжа та енергія - три. Вибачте за оффтопік.

[kondybas.livejournal.com]

Тут накладається зовсім інший процес - еволюція самих технологій. Він подібний біологічній еволюції, основні принципи якої:
1. заповнити усі ніші, витісняючи конкурентів
2. екстенсивно рости, поки не гримне
3. пробувать будь-що, якщо таки гримне

Власне, попит - річ непрогнозована, неможливо наперед вгадать "market-killer product" та прицільно викинуть саме його. Тому різні виробники, коли вичерпуються можливості росту в старих нішах, починають запускать пілотні проекти, якими навпомацки шукають вільного для розвитку місця. Якщо пілотний проект зазнає провалу - запускається інший проект в іншому напрямку. Якщо проект вдалий - починається екстенсивний ріст в цьому напрямку, підтягуються конкуренти - і так доти, поки знайдене вільне місце не вичерпається.

Вдалі приклади подібної техноеволюції - нетбуки із ееепц чи смартфони із іфоном на чолі. Невдалі приклади - таблет-пц та седжвей від Біла Гейтса.

Те саме і в медіасфері. Спочатку були дійсно революційні прориви із плазмою та лцд-девайсами, чи із проекторами. Зараз ця ніша екстенсивно заповнюється, по 200 пікселів та по 5 дюймів на рік. Ну, буде невеличкий сплеск із стереоТБ. І так аж доти, допоки не вичерпається ресурс ніші. Якщо в ніші іде екстенсивний ріст - значить ресурс все ще не вичерпано.

[verhoveen.livejournal.com]

Я трохи не про це казав, але то така справа. Я зову погоджуся із твоїма аргументами, наполягаю лише на тому, що ресурси, що їх використовує промисловість - мають певну кількість. Скажи мені - скільки їх лишилося, аби народ почав бити в там-тами з криками - "Нам пісец!". Я не єксперт в жодному разі, але мені здається, що той час майже настав. Буду радий помилятися.
Та й тези з приводу води і жрачки лишаються відкритими. Зважаючи на те, що людство потроху прибавляє в кількості.

[kondybas.livejournal.com]

Дефіцитність ресурсів - хитра річ. Їх дійсно не вистачає, аби забезпечити УСІ хотілки. Але їх ЗАВЖДИ вистачає, аби завантажити виробництво. Якщо ресурсу стає менше - він лиш стає дорожчим, і виробництво, якому ресурс стає не по кишені - вимирає. Це конкуренція та санація - рушій еволюції виробництва.

З іншого боку, виробництво дефіцитної продукції з дефіцитної сировини - це грунт для гламурізації та оверпрайсу, які з одного боку призводять до перерозподілу доданої вартості, а з іншого - до стимуляції конкуренції в сегменті ринку. А конкуренція завжди веде до винайдення нових джерел ресурсів та екстенсивного росту вшир. Грубо кажучи, покупці перших моделей хдтв платили вдесятеро задля того, аби розплодилось кілька десятків виробників, технології панелей за три роки пройшли п"ять поколінь, і пласке табло стало доступним всім і кожному. І за те, щоби вчорашній дефіцит ресурсу перетворився на сьогодняшнє перенасичення ринку.

Історія людства демонструє, що ніколи дефіцит ресурсів не був нездоланий. Жрачки, завдячуючи генній інженерії, вже зараз достатньо для всіх. А ресурс води - лиш питання ресурсу енергії. За який не беруться, як слід, лиш тому, що дефіциту енергії поки що насправді нема.

[verhoveen.livejournal.com]

Я лише зауважу, зважаючи на впорядковану систему твоїх аргументів, що маю великі сумніви щодо жрачки, води та ресурсів. Настане час, коли возити взуття з Китаю до США буде занадто дорого. А в США масового виробництва вже давно не існує. Як і ринку сировини. Європи то теж стосується. Так, і до речі - обсягів доступного урану вистачить років на 80. Пропоную повертатися попою до традиційних джерел живлення :)

[kondybas.livejournal.com]

Масове виробництво винесене до Китаю лиш тому, що китайський працівник дешевший за будь-яку роботизовану лінію. Але іще трошки прогресу в технологізації виробництва, і безлюдний комплекс по клепанню кросівок можна буде поставить шо у Тайвані, що у Вісконсині.

Колись дуже сміявся, дізнавшись про боротьбу із крадіжками на заводах "Найк" - ліві мешти кліпали на Тайвані, а праві - в Індонезії :)