![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
Тоді, у 2004, багато було зворушливих моментів. Я хочу згадати один епізод, що йому саме зараз, першого грудня, минуло рівно дев'ять років.
Я тоді працював у другому турі спостерігачем на одній з дільниць, далі брав участь у запорізьких акціях протесту, а на другий тиждень вирушив у Київ до друзів. Хоч подивитись, як же ж там воно насправді робиться все.
Пам'ятаю те морозне свіже повітря, за яким йшла відлига. Ну от їхав на той-таки Майдан, с помаранчевою, звісно, стрічкою на пальті. Біля входу до метра мене хтось хапає за рукав, рвучко обертаюся - згорблена бабуся з візком.
- Синку, а чи не туди ви збираєтесь?
- Та куди ж ще, - посміхаюся я.
- Осьо, для хлопців, що змогла. -- І тицяє мені величезний пакет, повний печива. -Сама вже не доїду, старенька.
-- А.... А від кого? - по-дурному перепитав я.
-- Та віддайте там, скажіть від баби Галі. - Я мовчки дивився, стара наче щось хотіла ще сказати, та забракло слів. Махнувши рукою, вона пошкандибала геть.
Я стояв і дивився услід, а у горлі стояв клубок.
А потім їхав містом, тримаючи той пакет так, наче то була найбільша святиня. На все життя, мабуть, закарбувалося те дивне відчуття.
Я тоді працював у другому турі спостерігачем на одній з дільниць, далі брав участь у запорізьких акціях протесту, а на другий тиждень вирушив у Київ до друзів. Хоч подивитись, як же ж там воно насправді робиться все.
Пам'ятаю те морозне свіже повітря, за яким йшла відлига. Ну от їхав на той-таки Майдан, с помаранчевою, звісно, стрічкою на пальті. Біля входу до метра мене хтось хапає за рукав, рвучко обертаюся - згорблена бабуся з візком.
- Синку, а чи не туди ви збираєтесь?
- Та куди ж ще, - посміхаюся я.
- Осьо, для хлопців, що змогла. -- І тицяє мені величезний пакет, повний печива. -Сама вже не доїду, старенька.
-- А.... А від кого? - по-дурному перепитав я.
-- Та віддайте там, скажіть від баби Галі. - Я мовчки дивився, стара наче щось хотіла ще сказати, та забракло слів. Махнувши рукою, вона пошкандибала геть.
Я стояв і дивився услід, а у горлі стояв клубок.
А потім їхав містом, тримаючи той пакет так, наче то була найбільша святиня. На все життя, мабуть, закарбувалося те дивне відчуття.
no subject
2013-12-01 10:13 (UTC)no subject
2013-12-01 18:58 (UTC)Смішно, коли вдумаєшься, а тоді я цілком серйозно готувався боронити свій вантаж, як той юний барабанщік.
І ще розмірковував, що за оцю світлу мить - я всій тодішній підарасні маю довічно дякувати. І ніколи не повинен пробачити, водночас.
no subject
2013-12-08 00:48 (UTC)no subject
2013-12-07 22:03 (UTC)no subject
2013-12-07 22:09 (UTC)Може так потроху навчимось :)
no subject
2013-12-07 22:16 (UTC)no subject
2013-12-07 22:05 (UTC)no subject
2013-12-07 22:14 (UTC)