(no subject)

А вот какой дивный момент:

Олейник В.В. впустил их в дом, налил чай. Потом он что-то забил в бонг. Марихуану он до этого не курил. Они что-то покурили, что – он не знает. Предлагал ли Олейник В.В. что-то И., он не знает. Он не видел, чтобы Олейник В.В. что-то передавал И.. Он не видел, что Олейник В.В. забил в бонг. Когда Олейник В.В. забивал в бонг, он отошел за печку. Потом вышел уже вместе с бонгом. Что в нем было, он не объяснял. Они курили все вместе, по-очереди. После этого они попили чай, и все вместе ушли. Ранее через бонг у Олейник В.В. он ничего не курил.

Олейник В.В. угощал его марихуаной, о том, что это марихуана, он узнал по запаху и воздействию на организм после ее употребления, так как ранее он уже ее пробовал, но где он не помнит.

суконным языком

В судебном заседании ДД.ММ.ГГГГ свидетель И. пояснил, что Он спросил у Олейник В.В., есть ли у него что-нибудь, подразумевал наркотик – марихуану. Олейник В.В. ответил: «В смысле – трава?». Когда они пили чай, он предложил покурить. Он отказался, но Олейник В.В. настаивал, принес бонг, яйцо «Киндер-сюрприз». Он согласился. Он курил из бонга только у Олейник В.В.. Олейник В.В. пояснил, что это марихуана. У него поменялось сознание. То, что осталось в контейнере из под «Киндер-сюрприза», после того как он отсыпал в бонг, Олейник В.В. отдал ему. Он спросил, сколько он ему должен. Олейник В.В. сказал, что нисколько, это на пробу. Он сказал Олейник В.В., что если у него потом будет марихуана, чтобы он звонил ему, он купит. Он сам предложил мне купить. Он предложил найти в <адрес>. Он не обратил на это внимания, так как ему нужно было только закупить. Они с Олейник В.В. обменялись номерами телефонов. ДД.ММ.ГГГГ Олейник В.В. сам позвонил ему и предложил купить марихуану.

http://docs.pravo.ru/document/view/22289936/

Дикое смешение стилей и лиц.

(no subject)

="   Приходько й Литвинов, попідписувавши «двохсотку», пішли на трибунал. Тільки тепер виявилося, що вони по одному ділу. Перед тим як іти на трибунал, їх гарненько поголили, звеліли причепуритись, а ще — перед тим як йти на трибунал, їх викликав слідчий, був дуже чемний, напував їх молоком і частував цигарками, та все попереджав, щоб вони ж трималися так, як і на допитах, і все підтвердили, щоб не підвели. І їм це буде зараховано. Їм буде легка кара, як людям, що довели свою лояльність, щиросердно розкаявшись та признавши всі свої провини, — цебто за те, що зразу й так легко «розкололись». Найбільше що їм буде, запевняли радісно Приходько й Литвинов, йдучи на трибунал, — їм дадуть по п’ять років. Так запевнив слідчий чесним словом.

   Теорія Литвинова тріумфувала. Теорія про те, що ліпше дістати п’ять років і вижити, аніж бути роздавленим і загинути.

   Виходячи й прощаючись, Литвинов гаряче тиснув усім руки, а особливо Давидові, й зі сльозами на очах шепотів:

   — Ах, послухайте мене, юначе! Ви молодий, і мені вас шкода. Послухайте мене…

   Вони пішли. Пішли на трибунал, окрилені чесним словом слідчого. Всі були певні, що вони чисті, як кришталь, і бажали їм щастя. І бажали їм витривалості, перенести ті п’ять років, уготованих їм невідомо за що, і вернутися назад до своїх рідних, до людей взагалі зі своїм таким щирим і добрим серцем. .Ніхто вже їм не клав на карб, що вони так ганебно «розкололися».

   А надвечір… А надвечір повернувся інженер Ляшенко й приніс із «брехалівки» вістку, що Приходька, й Литвинова, й цілу групу — всю їхню «організацію» приречено до розстрілу та що Литвинов умер від розриву серця на місці."

(no subject)

="Зарудний розповідає тихим голосом про Петропавлівську фортецю, в якій він сидів, і всі його оповідання слухають, як фантастичну казку. Оповідання про легендарну, овіяну жаскою славою, найстрашнішу в колишній царській імперії Петропавлівську фортецю. І видається те оповідання в’язням тюрми країни соціалізму — найкращої в світі країни, що повстала на руїнах найреакційнішої імперії — неправдоподібним… А Зарудний розповідає… Вони сиділи в казематі, справжні політичні в’язні, посаджені Сатрапами Миколи Романова за спротив системі. Камери їхні не закривалися, й вони ходили один до одного в гості, грали в шахи й преферанс, дискутували, писали книги, читали книги, дістаючи їх легальне з волі. Вони мали й бібліотеки. Вони не їли тюремних харчів, якщо не хотіли, а діставали харчі з волі… Обід, приносив на замовлення наглядач з ресторану. Обід. Чудесний Людський обід. Вони мали побачення. Вони писали листи… Вони кричали на тюремну адміністрацію й лякали її голодівками… їх тюремники боялися… А головне — обід! Обід можна було не їсти тюремний…

 

   — А який був обід?!

 

   — Який був обід?..

 

   Краснояружський облизується. Всі просять описати обід.

 

   Зарудний описує обід… Шніцелі… Голубці або пельмені… Солодке…

 

   Ні, це неможливо! І це неправдоподібно! Цього ніколи не б�уло.

 

   — Не може бути! — каже Краснояружський, не втримавшись. — Не може бути, бо якби були такі тюрми, то всі б з волі пішли жити до тюрми. Пішли б з ентузіазмом! Всі б пішли. І я б перший пішов! На все життя. Й писав би хвалебні оди тим, хто такі тюрми для нас здобував би. Бо це ж соціалізм! Ви брешете, товаришу доценте! Скажіть, що ви брешете."

нужен совет

Суть такова. Когда я вставляю свою любимую флешку с LUKS и расшифровываю, запускаю с неё вот это без параметров. Когда я собираюсь вечером уходить, я запускаю вот это, после чего спокойно тыкаю в eject (размонтирование и еджект самой флехи надо бы допилить в скрипт, да) и вытаскиваю флешку.

Собственно, вопрос: ( Read more... )

подземный интернет

Как я подписал себе смертный приговор любовью к салу. Я знал, что Всемирная Паутина, социальные сети контролируются американцами, их спецслужбами тотального наблюдения за всем и всеми. Но до такой степени! Оказывается, есть 370 словосочетаний и фраз, которые представляют «угрозу» для «безопасности» США! Какой я дурак! Ведь я употреблял в своих публикациях такие слова как «смерч», «землетрясение», «мост», «электричество»! И даже слово «свинина», когда опубликовал статью о здоровой и вкусной украинской пище и описывал, как моя бабушка делала самое вкусное сало на хуторе Водяном… А уж про «аль-Каиду» сколько я написал под натовскими бомбами в Триполи! И о терроризме, обличая зверства отморозков-«оппозиционеров» в Сирии!

Так что… сидеть мне на электрическом стуле в Америке! Они же, «защитники безопасности Великой Америки», хватают наших, россиян, теперь где угодно: и в Таиланде, и на Кипре…
Так что… если случится и я умолкну, спасите меня, братцы! А не спасете, то напишите на моей могилке такие слова: «Казнен за то, что любил сало и обличал терроризм».

Это ладно, это просто убогие говноедские потуги на юмор. В конце круче:

Стоит отметить, что США вместе с усилением контроля над интернетом своей страны, не забывают о «содействии свободе интернета» в мире. В прошлом году газета The New York Times писала о том, что американское правительство не пожалело денег и секретно создало «подземный интернет», который не подвергается воздействию для того, чтобы помочь оппозиционерам Ирана и Сирии избежать блокирования и контроля сети, поддерживать «свободное общение». Соответствующие деятели правительства США неустанно поощряют использовать социальные сети и сайты с видеороликами, помогают Штатам в определенных районах «продвигать демократию».

http://trueinform.ru/modules.php?name=News&file=article&sid=6444 (via)

Надо же, какие подонки эти пиндосы: загоняют людей в подземные тоннели где заставляют пользоваться социальными сетями и смотреть видеоролики. До такого даже Гитлер не додумался. А сами, мерзавцы, тем временем ищут в интернетах сало.

ЗЫ. Не связан ли этот подземный интернет с львовским метро?

(no subject)

помер Гарри Гаррисон :(

(no subject)

="   — Наскільки я зрозумів з пред’явленого обвинувачення, мені закидається пп, 2, 6, 8, 10 і 11 статті 54 – ї. Так от, це все неправда.

   — А що є правда?

   — Правдою є, що це все якась брехня, божевільна фантазія. Чи не здається вам, що тих пунктів забагато як на один раз.

   Слідчий подумав, а потім:

   — Тут тебе, зрештою, не питають про правду. І нікому вона тут не потрібна. Правдою буде те, що я тобі тут начеплю. Ясно? Ти ворог — і це основне. Ти людина інтелігентна, а ні чорта не понімаєш. Зрозумій, що раз ти ворог, то всі статті, які тобі начеплять, абсолютно правильні, хоч найбезглуздіші. І їх зовсім не забагато. «Запрос не б’є в нос», пойняв? Суть в тім, що ти ворог. А раз так — всі статті, до тебе прикладені, будуть правильні. Це раз. А вдруге — раз ти ворог, то в тебе ж є спільники й однодумці? Є! Напевно є! Так от всі спільники й однодумці мусять бути ось тут, — ляпнув він рукою по столу, — ось в цьому й вся справа! І про тих всіх твоїх друзів і однодумців мусить бути твоя щиросердна сповідь, про всю вашу контрреволюційну діяльність, не боючись ніяких перебільшень. Ми потім розберемось."

(no subject)

="   І знову той самий награний суворий тон; було вражіння, що цей хлопчик лише бавиться в слідчого, як ті дітлахи на подвір’ї… Це хтось в камері весело оповідав про свої спостереження над дітьми службовців облуправління НКВД, як він підглядів їхні забави на подвір’ї того управління, десь тут поруч, за цими мурами, де одну частину чотирикутника становили блоки приватних мешкань: діти бавилися в дорослих, як то завжди люблять робити діти. Вони бавились в те, що роблять їхні батьки і про що потім розповідають в інтимних родинних обставинах. «Слідчі» й «начальники» саджали «в’язня» на стілець, змушували простягати руки й ноги, а тоді гасали над ним з палками й кулаками й несамовито кричали:

   «Колись! Колись! Розколюйся!! Гад! Фашист! Враг народа!..»

   — Розколешся, брат, — ніби зумисне потрапляючи в хід Андрієвих думок, нагнічував свою суворість слідчий і почав карбувати кожне слово, підсилюючи те карбування ребром долоні по столу: —Ви кажете «непорозуміння»? Так слухайте ж! По – перше — тут ніяких непорозумінь не буває, А по – друге — я вам дійсно все виясню, згодом. Та тільки спершу ви будете виясняти, а я буду слухати. І ви виясните! Але найперше ви мусите уяснити собі й твердо запам’ятати такі речі:

   1. Про вас нам все абсолютно відомо. Все абсолютно! Це раз.

   2. Ви знаходитесь в органах НКВД, а по – простому в «єжовських рукавицях». Ви знаєте, що таке «єжовські рукавиці»? Ні ? Нічого, взнаєте.

   3. Ви. тут згниєте, і це залежатиме від мене, якщо ми з вами не поладимо. Значить, це залежатиме від вас самих.

   4. Ми є милостиві навіть до ворогів, якщо вони розкаюються щиросердно, і безпощадні до всіх непокірних.

   5. Чи ви знаєте тезу Максима Горького про те, що «Коли ворог не здається, його знищують!» Запам’ятайте її.

   6. Не розраховуйте ні на яке милосердя, бо людина є пшик. Ви жорстоко помилитеся, якщо думатимете, що з вами хтось тут буде панькатись. Нам нема коли панькатись. Вас — і не тільки вас персонально, а всіх там — тут роздавлять, як муху, і ніхто не жалітиме. І оком не змигне. В СССР людей вистачить!

   7. 3 цієї тюрми нікому немає виходу. Це єдина тюрма (наша, совєтська тюрма) у всьому світі, з якої немає виходу. Ви це мусите запам’ятати, якщо хочете упиратись і намагатись обдурити наше пролетарська правосуддя.

   І нарешті —

   8. У нас рука не тремтить. Ви тут скажете все. Не скажете стоя, то скажете лежа. Не скажете при пам'яті, то скажете без пам'яті. А скажете! Тут ще не було таких, щоб, ставши в позу героя, витримували до кінця. Ви тут не герой і навіть не людина, а всього лише дірка від бублика.

   Ви зрозуміли? Ось на перший раз такі речі ви мусите собі чітко уяснити. Ну, я занадто от з вами розбалакую, і ви це мусите належно оцінити. Тут це не положено. Тут говорить хто інший, а ми слухаємо. Далі ані я, ані будь – хто розбалакувати з вами не буде. А тепер до діла.

   Отже, і що ж ви нам скажете, га?! — закінчив слідчий з поганою ноткою в голосі."

(no subject)

="   Дошукуючись логіки в нелогічному, сенсу в безсенсовому, системи в хаосі, говорили:

   Одні — що це грандіозна кампанія «очищення тилу» від інакомислячого й небезпечного соціально – політичного елемента перед можливою війною а грандіозність кампанії визначається грандіозністю самої країни з 200 – мільйонним населенням, де щонайменше 199,5 мільйона незадоволених, «ворогів народу»."

(no subject)

или всё же Катерина?...

(no subject)

я вообще читал, но не помню. Ставлю что застучал священник.

расовый грузин

="   Георгіані був на диво елегантний, аристократичний, випрасуваний, накрохмалений, ідеально сніжно – білий і виключно гордий та недоторканий — словом, справжній грузинський князь, а на совєтській термінології — «совбарин» і то найвищої проби. Мав білі замшеві черевики, білі шкарпетки, наманікюрені нігті на руках. Витягши шовкову хусточку з кишені, обтирав нею гарне своє расове грузинське обличчя, свій орлиний ніс і чорні смоляні брови."

 

Так-то.